А, до речі, якщо хто раптом не знав - розповідаю.
Є у мене Чирчик - це такий маленький ніж, дуже гарний на кухні по овочах там або м'ясу без кісток.
Є в нього недолік (який є наслідком достоїнств) - він іржавіє. Зазвичай ножі з вуглеволокна через якийсь час на кухні автоматично "протравлюються", і потім не іржавіють (поки в переточування не потраплять, ну або в чистку наждачкою). Але тут трапився інцидент - хтось із приїхали в гості родичів якось хитро їм попрацював / помив /через що зробив, що він поржавів місцями (ну і я постарався перед цим - точив його, тобто місцями він оголився). Помітили це швидко, тому через дві хвилини прибрали всю іржу, але заразом сліз і природно утворений захисний шар.
Спочатку хотів заполірувати (згадавши японську традицію), але подумав, що на кухні і полірування не врятує (враховуючи сталь), так що вичавив лимон в банку, долив окропу, сунув клинок на 20 хвилин - і тепер маємо шар травлення, який більш -менш стійкий, красивий і іржавіти не дає.
Так що якщо у кого вуглецеві ножі на кухні (а дізнатися це можна за двома ознаками - вони іржавіють і вони пахнуть залізом якщо поточити / наждачкой поскоблить, а іноді і просто так пахнуть залізом) - суньте їх у лимон. Вони покриються чорним покриттям і не будуть ні пахнути, ні іржавіти. Так як зазвичай такі ножі ріжуть краще, ніж нержавіючі (тому є багато причин, в тому числі і товщина - зазвичай широко використовуваних нержавійку роблять товщі, я не знаю, чому так), то і працюють вони частіше. Травлення в лимонній кислоті продовжить такому роботязі життя.
Тільки перед травленням треба усю ржавчину зняти - беремо наждачний папір десь в 1200, і енергійно знімаємо з леза все , поки не залишиться чистий метал . Після наждачки лезо повинно бути "рівнометалевим". Ще можна трохи знежирити (досить помити посудомийним засобом, всяких уайтспірітов не треба).
