Тип кріплення руків’я ножа до леза – просадний монтаж. Він відрізняється від накладного тим що:

Руків’я кріпиться на клею.
Для виготовлення ножа може бути використана коротша заготовка, оскільки для кріплення руків’я необхідний лише невеликий хвостовик.
Цей тип кріплення має значно кращий естетичний вигляд (як на мене).
Він менш міцний ніж накладний монтаж (хоча це спірно).

Лезо виготовлено, з ножа електрорубанка сталі марки HHS. Детально тут я опишу процес виготовлення і монтажу руків’я.

Хвостовик леза доводиться до вигляду який ви бачите на фото. Для кращого вигляду і захисту руків’я при різанні служить металева накладка – больстер. Його я виготовив з латуні завтовшки 3 мм. В ньому робиться отвір спочатку свердлом а потім надфілем, так щоб больстер сів на хвостовик ножа без зазорів з зовнішньої сторони. Потім больстер шліфується і полірується до дзеркального блиску.

Матеріалом руків’я служить дубовий брусок. В ньому довгим свердлом діаметром трошки більшим за товщину хвостовика леза свердлять отвори так щоб хвостовик зайшов в ручку. Для цього я просвердлив два глибокі отвори і зняв перегородку між ними цим же свердлом. Після цього можна провести чорнову обробку руків’я для придання йому необхідної форми.

Наступним етапом є вклеювання леза в руків’я на епоксидну смолу. Для застигання смоли конструкція фіксується за допомогою струбцини, яка притягує ручку і больстер до леза.

Полімеризація смоли триває добу-дві. Після цього можна проводити подальшу обробку руків’я шкурками, поступово переходячи від крупнішої шкурки до мілкішої.

Оскільки руків’я ножа весь час контактує з рукою і перебуває в несприятливих умовах, його необхідно захистити. Для захисту я вибрав просочування лляним маслом. Воно має відмінні захисні якості, після полімеризації (висихання) стає схожим по властивостях на пластик, прекрасно захищає деревину від вологи і дещо від механічних впливів. Правда полімеризація масла процес тривалий.

Наносити лляне масло можна пензликом в кілька шарів, просочувати руків’я зануренням в масло або просочувати в вакуумі. Останній метод забезпечує просочування руків’я майже на всю товщину, тому я його і використав. Спеціально виготовив установку, яка складається з ємкості – двох з’єднаних разом банок і велосипедного насосу, переробленого (повернуто клапан) для відкачування, а не нагнітання повітря.

В якості лляного масла використав натуральну лляну оліфу. Процес просочування полягає в наступному. Наливаємо в установку масла і занурюємо руків’я (воно має бути повністю в маслі) загвинчуємо кришку і відкачуємо повітря. Бачимо, що з пор деревини починають іти бульбашки, ще трохи відкачавши повітря перекриваємо кран і залишаємо так на пів доби. В мене конструкція вийшла не зовсім герметична, тому треба було час від часу відкачувати повітря знову, падіння вакууму видно по відсутності бульбашок. Після пів доби відкриваємо кришку і так залишаємо ще на пів доби – добу. Саме при відкриванні йде просочування. Пори, з яких викачане повітря, починають заповнюватися маслом.

Після цього виймаємо ніж з масла і закріпивши над банкою (наприклад, прищепками) даємо стекти маслу. В такому стані можна і залишити ніж сохнути, зливши масло в банку, щоб не стояло на світлі. Полімеризація масла процес довгий, може тривати 2-3 тижні для верхнього шару, і рік – на всю глибину. Швидкість полімеризації прямо пропорційна кількості світла, температурі, але не слід виставляти ніж на відкрите сонце чи спеціально нагрівати його. Я свій ніж зняв з сушки після 2-х тижнів, і почав шити ножни. Лляне масло гарно проявляє текстуру деревини, хоча і затемняє дерево.

Ножни, як і в попередньому ножі, виготовлені з шкіри, наклеєної на шкіркартон. Також добавив заклепки для зміцнення конструкції. Рухомий підвіс виготовлений за допомогою кільця.